Рано-вранці, на світанку,
Вишиваю вишиванку.
У зеленім житі
Буду ворожити.
Попрошу у неба
Солов’їний щебет.
Попрошу у квітки
Чарівної нитки.
Тоненької, шовкової,
Нитки кольорової.
Полотном біленьким
Вишию рівненько
Голосну сопілочку
І вишневу гілочку,
Пташечку, калину,
Маму і дитину.
Вийся-вийся, голочко,
Вишиваю долечку.
Візерунок рясно -
Буде доля красна.

Я – українка! Я – українка! Гарна, вродлива, Рідною землею завжди щаслива… Я – українка! Щира, відверта, Трохи спесива, де в чому вперта… Я – українка! Добра і мила, Співом своїм увесь світ полонила… Я – українка! Жовто-блакитні Стрічки в моєму волоссі помітні… Я – українка! Гарної долі… Гірше у світі нема за неволю! Я – українка! В червонім намисті! Думки мої, ніби та сльоза, чисті! Я – українка! До болю ніжна, Дуже тендітна, трішечки грішна… Я – українка! Донька рідненька Багатостраждальної Вкраїни-неньки! Я – українка! Цим я пишаюсь, З думкою тою завжди прокидаюсь, Дякую, Боже, За мою долю! Дякую, Боже, за нашу волю! За ясне небо, Сонце і квіти, За ті пісні, що співаємо дітям, За щире серце, Мудрість, відвагу, І за відверту до ближніх повагу… Я – українка! З сонця і неба! Іншої долі мені не треба
автор Надія Печенюк(Поліха)